Безперечно, у кожного з нас є улюблений куточок України, де  вирує справжнє життя: не книжкове, вигадане, а таке, яким воно є — звичайне, реальне, без прикрас. Колись і я побувала у такому місці – це с. Пониква, що на Львівщині.

Теплого Олекси

Тридцятого березня — Теплого Олек­си. Так по-народному називають день преподобного Олексія, чоловіка бо­жого. На Теплого Олекси, за народ­ними віруваннями, вівсянка вперше співає свою пісню «Діду, діду, сій яч­мінь!», або «Кидай сани, бери віз-з-з та поїдем по рогіз-з-з». На Теплого Олекси пасічник вистав­ляв вулики. Він брав із собою іко­ну Зосима і Саватія — покровителів пасічництва, торкався нею вуликів і примовляв: «Нуте, бджоли, готуйте­ся: прийшла пора, йдіть, не лінуйте­ся. Приносьте густі меди, рівні воски та чисті рої, Господові Богу на славу, а мені, хазяєву, на пожиток». Після цього господар молився святому Олек­сієві, аби літо було медове, а бджоли захищені від лиха і напасті.Цей день святкували і рибалки, адже «хто не почитає святого Олекси, тому риба на руку не йде».День Теплого Олекси був багатий на прикмети: тепла, сонячна погода віщу­вала врожай на хліб, густої рої. Якщо світанок ясний — рої виходитимуть ранками, а як вечір гожий — вечо­рами. Цей день вважався гарним і на вибір зерна для посіву. За народними уявленнями, якщо хочеш, щоб ярова пшениця вродила, то на Явдохи, Сорок святих і Теплого Олекси, як повернеш­ся з церкви, заходь до комори та оби­рай найкращі зерна: пшениця вродить добре і буде чиста, як золото.

http://myklass.com.ua/